Старий дракон поволі розплющував очі. Він давно цього не робив, не збирався і ближчим часом, але двонога комаха розбудила його, покликала з королівства дрімоти в сірі присмерки вечора.
- Чого тобі треба ? – подумки запитав Дракон.
- Не знаю – відповіла двонога комаха, що зве себе людиною.
- То нащо ти мене будила?
- Хотіла побачити твої очі.
- Не страшно?
- Страшно.
- Не розумію.
- І я також – відповіла людина, зітхнула і повернулася йти.
- Оце і все? – буркнув Дракон.
- Ні, все буде потім ,– і людина пішла.
Старий Дракон позіхнув, тряхнув важкими крилами, вмостився зручніше і заснув. А уві сні знову бачив себе Золотим Феніксом.
