Павло Глазовий та законопроект про мову: Має, бідна, язика і не знає мови
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Джерело: Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989.
---------------------------
Чи не здається вам, що цей вірш сьогодні аж надто актуальний?
А в цьому, щось таки, є!
Гадала собі так: бідна моя дитина - вдома всі розмовляють російською, а вона має навчатися на українській - переведу в російську школу!
А вона в ніяку, каже, що буди навчатися тільки "моєй любімой українськой", суржик - зрозуміло, алей … щось у тому є.
Вдало підібрали вірш великого майстра українського слова. Дякую авторові нагадування, та найбільше, авторові вірша!
На мій погляд, надрукувавши тут повністю вірш Павла Глазового без дозволу правонаступників його авторських прав, які зберігаються ще на протязі 70 років після смерті автора згідно Закону України "Про авторське право та суміжні права", Ви порушили авторські права. Напишіть щось своє на цю тему, а не виставляйте чужі вірші.
Олександр МкКола-вич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Який саме пункт Закону, ви не вкажете?
п.с. "Щось власне" - напишу, але захотілося виставити саме це, і тут немає правил які б забороняли цитування.
п.п.с. Пан Еміль, мені може вдається, але ваша критика все менше нагадує аргументовану, все більше - придирки.
А в цьому, щось таки, є!
