На верхів’ях зрізаних маківок сосен вмостилося відпочити сонце. Сосни здивовано водили очима не розуміючи звідки над їх головами з’явилися німби – вони ж жили в своє задоволення, не відмовляючи собі ні в чому:
хотілося води – тягнулися корінням в глиб Землі,
розваг – припрошували лапатим гіллям галасливих пташок,
а коли несила було стояти просто так – стрілялися шишками.
То звідки ж німб ?
Доки вони роздумували- сонце покотилося за небокрай навіть і не підозрюючи про думки вічно зелених, підстаркуватих красунь.
