Поважною ходою блукав знайомий звук,
Він рідний був до болю та сповнений розлук,
Лунав він у кімнатах, у холі і на кухні,
Немов поважна панна міняв спогадів сукні.
Нагадував про літо, про вечір особливий,
Про те, як ти ридала, а вигляд був щасливий.
Про три безсонні ночі, про каву недопиту,
Про ті щасливі очі, про сливу не помиту…
Та музика коротка здіймала в серці шум,
Такий знайомий дотик, такий відвертий глум,
Життя змінило напрям, закинувши минуле в центр,
Та головне лишилось поряд, на плечах рідній светр…
