Чаїним криком Спалахом миттєвим Мандрує постать Повагом, край неба. Я світ впускаю в себе – звідтіля лунає : - Його впускаю – він мене вбирає. Я розчиняюсь. Зменшуюсь до атому Себе чи Світ в подальшому плекатиму.
ID: 225675 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 01.12.2010 11:02:55 © дата внесення змiн: 01.12.2010 11:02:55 автор: Журба
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie