А сайт все порожніє й порожніє...
Передчуттями сповнюється вечір...
Це свято, - вочевидь, беззаперечно, -
Нагадує - дитинство ще в мені є...
Ще досить стане в серці віри в диво,
І в доброзичливість людей, що поряд -
Ще шалу є, рутина ще не скорить,
І ще не завертає шлях мій криво.
Ех, безоглядно вибіжу із хати!..
З тепла - у ніч, у заметіль, на кригу,
З веселощів, не просто сп"яну-лиха,
З морозом жартома у сніжки грати.
І випити студеного повітря,
Що розлилось чудесно-кришталевим
Засніженим мускатом мигдалевим -
З гірчинкою - в бокалі мого міста.
І осягнути радість переходу
(його нема) і - рік у перспективі.
Яке ж воно до відчаю щасливе -
Життя... Бо є... (а ми ж бо - всі під Богом)
"І випити студеного повітря,
Що розлилось чудесно-кришталевим
Засніженим мускатом мигдалевим -
З гірчинкою - в бокалі мого міста."
(лиш не вдалося зрозуміти, чому ж нема переходу )
Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто, усі святкують Новий рік та очікують мить переходу, ніби вона дійсно роз"єднує час. Хоча він - так і залишається безперервним.
)
Хоча він - так і залишається безперервним.
лечууууууу!
