Червоніли під Крутами маки...
Розцвіли на холоднім снігу...
Вони йшли, щоб за Київ вмирати,
Та у серці плекали весну...
Пломеніли жаринами квіти...
Як ті мрії у юних серцях...
А вони були майже ще діти...
А вони так любили життя!!!
Розцвітали під Крутами маки...
Догоряли свічки їхніх доль...
Не злякались... Ішли, як солдати
Під град куль, під пекельний вогонь.
Триста зір спалахнуло у небі...
Триста мрій назавжди відбули...
Триста впало в червоні замети...
Триста їх до останнього йшли...
Ще не соколи, а соколята...
А в серцях — недитячий вогонь...
Ви вбивали... Не вбили їх, кляті!
Вони в душах народу свого...
Ви самі розпалили заграву...
Ви роздмухали гарно її...
Ви самі собі пастку зладнали,
Ви згоріли у тому вогні!
* * *
Червоніли під Крутами маки...
Вітер тихо у неба питав,
Що за зорі засяяли раптом?
Чом багряним тут сніг запалав?
Насправді під Крутами в бою загинуло не більше 40 юнаків, ще 30 випадково попали в полон і були розстріляні. І хоч вони затримали муравйовців лише на день, поклали їх понад 400, що на фоні суцільних поразок української сторони таки виглядало перемогою.
А це Вам за недитячий вогонь) (майже мак)
Marika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую) І за історичну справку теж - було цікаво дізнатися
(майже мак)
