Репрезентація щастя. Позавчора. Я і таке вмію. Домовились колись-то стати з Тобою на шлях волі. Таке лоскочуче і непримиренне слово...
Помаранчевість праворуч надихає на осінь. Тоді було до біса тепло, пам"ятаєш?
Я вар"ятила вулицЯми і стрибала на підборах з тим недоумком, а Ти хотів бути на його місці. Більше рішучості нерішучій мені.
Пригадує море символів на наших екранах заради підтримання ниточки серця до Тебе. Але це лише з моєї сторони.
Зі сторони воно воглядало як "жосткє палєво"
І моє щастя тут і тепер продукує розуміння Твого тепла і любові, які застрягли десь між моїми страхами і Твоїми правилами.
