Хотів напевне він завжди,
Хотів хоч крихітку любові,
Хотів життя в душі знайти,
Відчути ніжність в теплім слові.
Ніхто ніколи не хотів,
Допомогти йому, навчити.
А він від цього лиш лютів
І все сильніше хотів жити.
І розійшлись думки, як дим.
Відчув – життя його не знає,
І серце стало крижаним.
Нікого поряд він не має.
Не відчував ніколи він любов,
Не залишався лиш собою,
Давно до всіх вже охолов,
Він народився сиротою.
Це щось про мене... Проте моє серце не зачерствіло...Це вам..
Нехай сьогодні ви прокинетесь щасливою... Як хочеться щоб усмішка не сходили з вашого лиця все життя... І нехай збудятьс явсі ваші мрії... І не хай кожен день вам дарують ромашки....Із святом вас...
Nona відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви почуваєтесь самотнім?
Спасибі я намагатимусь посміхатись...
А знаєте,колись так і були...Ромашки у моїй домівці ніколи не перецвітали,вони завжди поновлювались...це було так чудесно,немов у казці...
Це добре , коли тебе підтримують, підбадьорюють, але і критика конструктивна не завадить. Чи не так?
Тому ...І все сильніше хотів жити...
ритміка показує , що наголос у слові хОтів тоді , як це слово має природній наголос хотІв. Тому раджу переробити цей рядок і надалі перечитувати свої вірші виставляючи правильні акценти. Якщо бажаєте спілкуватися на таку тему, то щиро прошу Вірш сподобався, як і автор, але працювати треба з більшою снагою і терпеливістю. Щиро бажаю зросту!
Nona відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так,Ви маєте рацію. Дуже дякую!
Намагатимусь надалі слідкувати за такими речами у віршах. Щиро дякую,критика мені дуже потрібна!