Хватав за руки,
хапав за плечі,
благав – не йди...
Виривалась звіром,
пручалась з криком -
пусти.
З жалю спинилась...
Всміхнувся ласо –
лови дурних.
Спіралі болю,
а доля-потяг
ні в сих ні в тих.
Десь там чекає…
Десь плаче-квилить –
не мій,
Кацапським матом…
Базарним шумом –
Сумний.
10.02.2002 р.