Я чекатиму на тебе довго,
Може, вічність, можливо, роками,
Притулюсь до вікна і дивитимусь,
Як згасають всі мрії, а днями,
Коли зорі сховаються – зникнуть,
Коли темрява враз відійде,
Я постараюся звикнути,
Що надія вже не прийде.
Я так буду надіятись, вірити,
Що рана моя заживе.
І я буду боротися, битися,
Що колись знайду щось нове.
Я так довго на тебе чекатиму,
Ти не знатимеш ліку дням,
Не впаду – закричу, не питатиму,
Просто житиму нашим життям.
