(Своїм батькам присвячую)
Після довгих, важких і туманних доріг,
Сизокрилим птахом із далекого краю,
Я до вас повертаюсь на рідний поріг,
Де з любов’ю на мене, я знаю, чекають.
Тату і мамо, я в боргу перед Вами,
Все життя перед Вами, я буду в боргу,
Та жаль, зрозумів я це лише з роками
І чомусь не згасити у серці журбу.
Щоб ніколи й ніде заблукати не зміг,
Від весни, до весни у житті допоміг
Мені Ангел Ваш добрий: від лиха зберіг,
Материнський надійний, святий оберіг.
Наша хата ввижається часто мені,
Своїм серцем я лину до рідного дому.
Не вмирайте, молю, ви потрібні живі.
Як не буде батьків, то не стане і дому.
11.04.2004 р.
