Бій. Кров. Смерть. Війна.
Життя неварте ні гроша.
Здавалося, ти мить впіймав,
Вона ж уперлась, як лоша.
Холодний дощ по теплих ранах
Нещадно йде до забуття,
А їм сказати ще хоч слово мамам,
Бо ж знають, що ідуть без вороття.
Болить. Дорога. Зірка. Ненька.
І знов у бій без сил, без сна.
На що ж благословляла ти рідненька,
Єдиного свого пропащого синка?!
Чорніє дим, десь там, далеко,
І у легені з відчаєм заходить.
Іти назад їм всім нелегко.
Травневе сонце м’язи зводить…
Ідуть по трупах, по кістках крихких,
У кожного своя барлога.
Немає серед них давно живих...
Світанок. Сірість. ПЕРЕМОГА!
А в мене в жилах стигне кров,
Коли торгують орденами,
Паплюжать пам'ять знов і знов,
І совість продають за грами.
У час важкий, крізь призму долі,
У вік політика і брехуна
Я підкорилась серця волі
Й себе Вітчизні віддала!
І ми, нащадки покоління,
Що гартувалося вогнем,
Військове здобуваєм вміння,
Аби змагатися з майбутнім днем.
Нема війни! Й нехай її не буде!
Не буди кривди й ворожнеч,
А ми сьогодні служим, люди,
Аби покласти розбрату кінець!!!
