Страсна седмиця, час надходить
Завершити Христу свій шлях земний.
Тут підсумок життя підводить,
Щоб освятився Кров’ю Хрест Чесний.
Передбачав Христос терпіння,
Майбутні муки, смертний час тяжкий
Та знав, що через Хрест спасіння,
На нім відкупиться наш рід людський.
Не прагнув Він мирської слави,
Що так оманлива та нестійка.
Хоча: «Осанна!» - величали,
А потім: «Розіпни!» - були слова.
Ноги Апостолам вмиває
Христос на Тайній Вечері святій
Та Тілом й Кров’ю причащає,
Щоб мали частку в вічності благій.
Знав те Господь, що Юда зрадить,
Того до покаяння закликав.
Однак, цей заклик повз проходить,
Бо у грошах лиш Юда втіху мав.
Кінець служіння – це Голгофа,
Хрест, що обмитий Кровію Христа.
У ад зійшла його основа,
Вершина досягнула Небеса.
Терням увінчано Ісуса
І рани на руках, ногах і кров.
Весь світ із трепетом здригнувся,
Як розіпнули на Хресті Любов.
А після П’ятниці Страсної
Затихло і в очікуванні все.
Не розумів хтось страсті тої,
Питав себе: «Чи це кінець, невже?..»
Та смерть не втримає в полоні
Того, Хто все створив та дав буття.
Воскрес Христос – звістять нам дзвони,
В Нім вічне нам дароване життя!
20.04.2011р.