Я, як мінімум, хочу до Львова,
А як максимум - мотоцикл.
Жити вічно теж було б кльово,
якби поряд із нею жити.
Ми б каталися по Україні,
Та верталися б в Львів на каву.
Хоч туман скрізь, роса чи іній -
Ми в сідлі і в нас добре справи.
Тут дихаєм морським бризом,
Там - знову пилом дороги.
Начхати нам на всі кризи
І на всі повсякденні тривоги.
Коли зліва - суцільна смуга
Й відчуваєш обличчям вітер
Як і швидкість, зростає напруга
Й себе бачиш володарем світу.
Обіймає за плечі та сама,
Кому світ свій вітдати не проти,
Відчиняє до серця браму
Її один ненавмисний дотик.
Життя тоді кожну секунду
Бачиш в фарбах різнокольорових,
І ніколи не стане нудно
По дорозі на каву до Львова
неплохая идея с кофе, но всё портит некоторая безграмотность. скажем, слово "віддати" пишется с 2-мя "д", а в строке "Та верталися б в Львів на каву" вышло слишком много согласных подряд и о них невозможно не споткнутся. работай над оформлением
Dreamkiller відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотя Вам до Львова, наверно, ближе, чем мне.
