Ми їхали довго...здавалось, що вічність... Але і вона закінчилась. Все закінчується рано чи пізно...усьому є закінчення. Потім настала тиша.... Затяжна, неприємна...Довга... А після неї прийшло полегшення... Поступово, майже непомітно... День за днем воно набувало своєї сили... Більше не було підлості, болю, страждання, які розривали тебе навпіл. І стало дуже спокійно, тепло. а за цим і радість підоспіла). Ось воно яке, життя після життя...........