Йду по холодній воді...Дощ...і босоніжки повністю промокли...Та що там ноги...наскрізь просякла душа...Вітер видуває останні бажання...Прийди. Мені так тебе не вистачає...Холодні струмочки стікають по волоссю і огортають все тіло крижаним холодом. Чому саме так? Невже не прийдеш? Я ладна впасти на коліна...Куди ж ви всі? Так вічно б йшла...В воді, в думках, у мріях...І знову грім...Бігти...Швидше б добратися до тебе...Промокла наскрізь...Від дощу, від болю, від любові...Знесилена, спустошена...Стукіт серця...виривається...Ні...Все ж спішу до тебе...Буду бігти скільки стане сил...Тільки дочекайся і обійми...Хочу...нестримно...Понад усе...
