Осінній дощ тихо лопоче,
Вмиває трави і кущі.
Серце моє тепла ще хоче,
Але так зимно на душі.
Сховалось сонечко у хмарах,
Не визирає ні на мить.
Бреду по лісу,мов примара,
І серце болісно щемить.
Роки згубились в круговерті
Моїх нездійснених надій,
Лишивши рвані рани в серці
Замість красивих світлих мрій.
Не сійся,дощику,не треба,
Журбу-печаль не колиши.
Заграйте,струни ясні,в небі!
Про вас складатиму вірші.
Прийшла осінь і осінні мотиви заполонили сторінки нашого клубу.Вірш гарний хач і занадто песимістичний.
Роки твої - далеко ще не осінь,
Ще надвечір"я десь блукає у полях.
Тож не журись, що в косах ніжна просинь,
і що з гори тепер, з гори уже твій шлях.
Galina Udovychenko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
