Ти прийшла до мене під вечір вже дещо нетверезою. Але, здавалося, що тобі це було байдуже. Ти скинула свої далеко не нові туфлі, стягнула з себе тугі джинси та кинула їх куди подалі. Потім туди ж полетіла й твоя блузка.
Ти підійшла до музичного центру, вибрала диск "Наутілуса", поставила щоб грав та поволі пішла до кухні. Там витягнула з холодильника пляшку горілки, відкоркувала, відпила, закашлялась і пішла ближче до мене.
Сіла поруч, почала гладити по мені вільною рукою. Іншою притримувала пляшку, деколи попиваючи з неї.
- От так от! - мовила ти по деякій паузі.
Знову випила. Закашлялась. Посміхнулась, встала з дивану і почала танцювати в такт музиці. Зрештою знову опустилась поруч зі мною і знову випила.
- Ти навіть не уявляєш як мені паршиво! - звернулась ти до мене. - Навіть не уявляєш.
Знову випила.
- Він мене кинув.
Знову ковток.
- Та по барабану... Все одно він мене не вартий. Він наволоч....
Нервовий сміх.
- Зате у мене є ти.
Ще ковток.
- Порожня! - з розчаруванням в голосі сказала ти. - Нічого. Нарешті я зможу зайнятись і тобою.
Ти встала з дивану, сіла на стільці зовсім поруч зі мною і клацнула кнопкою на моєму "системнику". Я загудів і почав завантажуватись.
Ти дочекалась і, клацнувши по значку браузера, пішла в соціальні мережі... шукати ще одне кохання на один вечір...