Скільки пройдено людьми доріг
Скільки камінців зруйновано водою,
Скільки вічності швидкий потік
Великих подій забрав із собою!
А скільки полягло молодих життів
У незабутих і забутих битвах!
Скільки свинцем розбитих шляхів
Сльозами омито в молитвах!
Скільки навіки забуто імен,
Що віддали життя за свободу.
Скільки бездушно вбито людей,
Які несли щастя своєму народу!
А скільки сердець розбито любов’ю,
Скільки понівечених життів
Мішали свої сльози з кров’ю,
І не падали від разючих слів!
Скільки людей пізнало страждання,
Та,попри все,несли в душі Надію!
І після всього постає питання:
Як я себе жаліти смію?!
