Ти мною марив, що я ангел,
Залізно вірив, що хороша,
А не здалося тобі дивним,
Що я за ніч прохала грошей?
22.11.10.
- Таксі до "Лебедя"! Швидше, - натиснула червону. Полегшало. За декілька хвилин буде вдома.
Вечір видався напродчуд щедрим на мороз. Холод закрався під вишневу курточку "під шкіру" - дешевий дермантин з ринку. Зашпори не у кінцівках - в серці. Стояла, губилася: і що далі? По вуха в лайні. Тільки б не зірватися, тільки б не зірватись....Тільки... обіч дороги засигналило. Фари кліпають - знак, манять до себе. До автівки не бігла - летіла. Дверцята навстіж, заднє сидіння.
- На Вокзальну чотири, третій під"їзд... і музику ввімкніть. Голосно! - випалила, як образу давню. Очі заплющила - темно. "Я твАя" реве на весь салон. Всередині тихо. Тихо? Ба ні, пусто! Ніколи б не згадувати, що було. Ніби й не вона...Ніби й не з нею. Міраж не складається - у скронях довбе реальність. Скоріше б заснути. Вдома! Сон зруйнує марення. Зранку прокинеться, нічого! Блін, вона так себе зводить, а воно ж нічого...Сон...Ірреальність...
- Приїхали! - як вода на голову. - Вокзальна. - констатував.- З вас двацятка.
Жбурнула зімяту купюру. На вулицю. Повітря в горлі - камінь. До під"їзду на автоматі. Руки тремтять. Клятий код. П"ятірка...двійка! Сходи - біжить несамовита. Двері. Ключ. Вправо? Клацнуло - влетіла. Ліжко...Темно...Ірреальність...
Два дні тому.
- Гарна ти, - їв очима. - На актрису схожа.
- В мене пара за хвилину, - шепотіла на вухо. - Біля сьомої зустрінемось. На лавочці чекатиму. - пурхнула пташкою в приміщення.
Стояв при вході, напружено дивився вслід. В голові - "Моя! Сьогодні". Всередині звір - рев по нутрощах! Жертва..
Вечір...
Блакитна сукня на підлозі - зривав пазурами. Тіло горить, до сорока зашкалює. Тваринна збудженність. Зіниці розширенні - під "екстезі". Кидає, гризе жертву до крові - хижак. Ґвалтує без жалю, щосили налягає на тремтяче тіло. Упав...Дихає важко, розслаблений...Вдовольнився. Зиркнув - не жива лежить на підлозі. Майнуло "Не пручалася..."
- Ти першим був, - схлипувала.
- Нормально,- добив.
День опісля...
Думка: "Згвалтував...Дурна, сама ж хотіла...Любить..."
22...Вечір...
- Слухаю. - Невідомий номер, знала - він!
- В десять. "Либідь" на Мировській. Номер триста третій. - Звучало як наказ.
Прийшла...
- В мене СНІД. - казав як належне. - Ти б в лікарню сходила, чи як... - Холодно.
Відсахнулася. Стояла мертва...Мариво! Не вірила...Знав? Для чого? Злий жарт? Заціпило...Скляний. Беземоційно дивилася. Геть...Побігла навіжена!
Думка: "В лайні" - не усвідомила. По сходах до низу! Всередені -жарт...Жартує так...Очі...Очі - правда! Мозок відмовляється реагувати. Додому! Там думка..Додому!! Реальність...Додому!!!
Дістала телефон....тремтить....Виклик...