Хто бачив щастя? Де воно? Де його можна придбати? Хто ним торгує?? Ніхто не знає. А жаль. Я б купив. Декілька кілограмів. Так щоб уже вистачило на все життя. Ну де ж ти, де??? Невідомо.
- Кава з молоком на столі. Іди випий, зігрійся. Адже надворі холодно. Надворі зима.
А в мене в домі літо. І не тому що гаряче, ні. Просто настрій літній. І так вже хочеться його. Канікули. Можливість з*їздити в Карпати. Відпочити від цього навчання. А головне від вас - людей. Як же ви мене дістали. От так би взяти кулемет і розстріляти всіх. І залишити тільки Тебе. Ти мені потрібна, тому Тебе я вбивати не буду. Принаймні не зараз. Ні. Пізніше. Коли Ти мені набриднеш. А якщо ніколи не набриднеш? То що тоді? А? Не знаєш? А я знаю. Не відпущу. Будеш моєю назавжди. Якщо не захочеш, ну щож, тоді відпущу. Я ж Тобі не хазяїн і Ти не моя рабиня. Ти вільна людина. Ти в праві обирати.
Бажання? Бажання в мене є, але вони залишуться при мені. Ні. Не розповім. Це може вплинути на Твій вибір. А я не хочу ніяк на нього впливати...
Прокидаюсь. Це був сон. Просто сон. Мені знову снилась Ти. О Боже. Як же Ти далеко. І наче й поряд, але далеко... Все. Не можу більше так. Але всеодно буду терпіти до останнього. Така вже моя сутність. Можливо саме через це я й не можу знайти своє щастя. А воно так близько. Воно так поруч... що не дістати...
