Печальна дума…знову турбуєш…
Мою ти душу наче дивом чуєш
І неквапливо сірість проливають дні,
Готують почуття…моїй війні…
Та лиш, навіщо серце чути?
Так хочеться про все забути!
Я заблукав…у кут забрів…
Не зараз те … що світ хотів…
І суперечності – вони втомили розум,
Набридло чути навіть власний осуд
Та час пройде, спадуть страждання
Мені потрібно… лиш Її бажання…
