Вам пише втомлене кохання
В очах твоїх виблискує воно
У попелі горить страждання
Безпліддям нагороджено його
Навпроти посидить до рання
І розповість усе, що вже було
Про застережливе заслання
Покірністю відмолене давно
В тумані вимальовує чекання
Бентежить серце, мов вино
Проносить віру крізь вагання
Відлунням стелиться на дно
В майбутнє перешле вітання
Прокляття заклинатиме у зло
Зустріне вірність й покаяння
Могутність фарб та полотно
І до небес ви ставите питання
Та руки розбиватимете в скло
Невже дорожче, ніж зізнання
Тебе ще справді не знайшло?