Я побудую власний світ,
На цій землі, що стала пеклом,
Де думки вільної політ
Не захлинатиметься пилом.
Де люди чутимуть вірші,
Так, як хотів би цього автор
Відлуння мов його душі
Реальніше за гру театру.
Я побудую власний світ,
Де церква стане знов святиней,
Коли при вході у воріт
Постане храм без темних тіней.
Де не лунатиме образ,
А лише пісня солов’їна.
І в цінності усіх прикрас
Не буде фальшу і руїни.
Де клятва литеметься з вуст
Наповнена словами правди,
І не втрачатиме свій зміст,
Без нот брехні в обіймах зради.
Де не вмиратиме дитя,
Від голоду чи від морозу,
Бо двох сердець в одне злиття
Не нестиме комусь загрози.
Де цінуватимуть життя,
Життя людини і тварини...
У грудях серця їх биття
Не заколотять в домовину.
У світі мому буде все,
Окрім сліз горя і утрати,
А кожного душі шосе
Не буде безвісти вмирати.
Там вічно поруч будуть ті,
Хто дорогий для нас та рідний,
Де смерті лапи несвяті
Забрати їх будуть не гідні.
Там не лунатиме «Бувай»,
Й гудки прощальні в телефоні...
Любов почує лиш «Вставай!»,
Чекаючи вже на пероні.
«Я побудую власний світ» -
Душа моя таке говорить...
Це буде через пару літ,
Якщо мені сам Бог дозволить.
Надзвичайно подобається.Де-не-де храмає рима,але настільки довершений зміст робить це малозначним.Принаймні,якщо потрібна критика-Ви самі запитаєте))Браво_
Кейтуня Панда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00