Ти дивак, але ніяк не романтик.
Листопадові дощі – а ти розфарбовуєш паперове листя яскравими кольорами і приклеюєш на скло якраз навпроти безлистої гілки.
Ударить мороз – а ти тримаєш руками без рукавиць довжелезну бурульку, уявляєш, що це чарівна паличка, і з жалем спостерігаєш, як вона тане в твоїх руках. А потім не знаєш, як зігріти аж червоні від морозу долоні.
Ідеш по траві – уважно дивишся під ноги, щоб ненароком не наступити на прекрасну квітку, а якщо не помітив вчасно, то краще сам упадеш, спіткнувшись, зате квітка – жива!
Літній світанок – прокидаєшся з півнями, щоб пробігтися по росі й зустріти сонце, а потім увесь день не знаєш, де б так прихилити голову, щоб задрімати.
Дивак ти… Та тобі, мабуть, постійно говорять, що як мала дитина поводишся, не відповідаєш за свої безглузді вчинки, віддаляєшся від реальності.
Ти чудний, ти дивак з диваків. Ти хто завгодно, але не романтик.