(на фото Ірини Левченко)
* * *
Так геніально мислять лише діти -
на всеньку даль, глибінь, височину!
Ну, хто б додумався ще посадити квіти
в сніги, аби наблизити весну?
Ще й ручаями чорнопуть не орано...
Ще й ліс в передчутті завій завмер...
Ох, весно красна, чи ж тобі не соромно
ховатися десь в "африках" тепер?
Ти ж бачиш - без наказу королівського
на рюмсання зманіжених принцес,
дитя пройшло ярами й перелісками,
аби створити явне чудо-із-чудес!
Весняночка у нас відважна, ох, яка:
це ж поєдинок з часом сам на сам!
Хай розгорілося лиш три-чотири вогника,
того й достатньо відігрітись небесам.
Прикрились ми "законами природи".
мабуть, щоб мати виправдатись чим...
Можливо ластівка одна весни й не робить,
але й весні потрібен же зачин?!
Оце дівча, без поклоніння містиці.
(на мрії!) звільнить Всесвіт од завій.
І недарма усі Дванадцять Місяців.
прийшовши з казки аплодують їй.
2012 р.
