В зіркову ніч, хто міг, хапали зорі,
Штовхались, небо рвали на шматки,
Без зір залишились лиш совісні та хворі,
А ті плели вже зоряні вінки!
Сплели і носять гордо та пихато.
Мішають з брудом щирість, розум, честь,
Живуть розпусно, грішно та багато,
А тиху правду все ховають десь.
Златим пером шкребуть брудні закони,
Все б’ють печатки владним кулаком,
Народу лиш диктують заборони
Та все застрашують якимсь новим ярмом.
Показують на чорне- кажуть: «Біле!»
На біле –«Чорне! », – голосно кричать,
А без’язикий люд чуби додолу хилить
Моргає боязко:"Тут краще помовчать..."
Покірно схвалює усе, що тільки може,
Не сміє заперечити, мовчить,
Дивитись смішно , хто тут допоможе,
Якщо з дитинства гордості не вчить?
Народе мій, коли ж прийде кінець
Терпінню з грою вигаданих ролей?
Коли ж ти крикнеш: «Хай же йому грець!
Дивіться, люди,а король наш голий!»
