Чом ти лаєш мене
Та все ходиш сумна,
От зима вже мине,
Знову прийде весна.
Я тоді принесу
Усіх квітів розмай,
Всьог лісу красу.
Тількі ти почекай.
Краще підемо вдвох,
Коли неба блакить,
Де пташки собі тьох,
Де трава шепотить.
І ось там хоч волай,
Там безмежна луна.
Тільки душу не край,
Моя люба дурна.