Дотик рук, по тілу струм,
Тепло і темний запах ночі.
Ти не відчуєш шовку моїх губ,
Я не забуду твої світлі очі…
Вже скоро листя закружляє у танку,
Думки заплутались між друзів і знайомих.
Заварю каву, покладу легенький блюз
Нехай останнім пазлом стане сповідь.
Перед собою , не перед людьми.
Життя стрімке , так треба вміти жити-
Дивитися на світ зі сторони,
В своєму небі не боятись полетіти.
Цінити дружбу, віддавати все
тим, хто сміється щиро й до нестями...
...а ти тримаєш у руках ессе
І вносиш корективи в свої плани.
Спинись, “лови летючу мить життя”,
Кохай як вперше , мрій неоднозначно,
Залиш по собі слід в очах людей
….у темних , теплих, та часом невдячних…