Двадцять друге. Лютий. Морози.
І у Львові вже північ давно.
Я сиджу на вікні і згадаю,
Що було все неначе в кіно.
Хтось придумав любити красиво,
Хтось роман про любов написав,
А страждання забули, ви, милі?
Чи усе дуже гладко сказать.
Любов, то хімічні сполуки,
В яких вже погруз я давно,
За тобою я дуже сумую,
Моє серце твоє все-одно.
Загадав би бажання простеє,
Щоби ти біля мене була,
Цілувала, тулилась, всміхалась,
І зі мною ти завжди цвіла.
(A.G.)