Коли спокій мені тільки сниться,
Коли душу скули ланцюги,
Коли серце проколюють спиці-
то ти просто мене обійми...
Обійми мене так, щоб я знала:
Ти не будеш ніколи нічий-
Тільки мій. Щоб тебе не тримала.
Прошу: двері сьогодні відкрий.
Обійми мене так, щоби сльози
Лиш від щастя на шкірі блищали.
Щоб коли запанують морози,
Моє серце тебе відчувало.
Обійми мене сильно і ніжно...
Мені мало!Так мало тебе!
Я для когось свята, комусь -грішна.
А для тебе я - все. Все, що є!!
Обійми, подаруй ще хвилину!
Знову йдеш...знову часу катма...
А ті спогади...спогади линуть
Й порятунку від того нема.
Мало. Мало! Мені тебе мало!
Ну ти можеш хоч раз не піти?
Залишись хоч на трохи, благаю!
Ну не йди! Ну будь ласка, не йди!
Буду поруч тихенько мовчати.
Може ти й не помітиш мене.
Я готова безмежно чекати,
Поки все \"твоє\" буде \"моє\".
Поки \"моє\" \"твоїм\" врешті стане,
́Поки будемо ціле-одне.
Моє серце вже не перестане
Жити для тебе. За тебе. За все.
Обійми мене так сильно-сильно!
Як ти вмієш. Як вмієш лиш ти.
Я тобою навічно хворію.
Обійми мене так...обійми!!
Я для когось свята, комусь -грішна.
