Холодна рука темної ночі
Торкнулась тьмяної постаті дня,
Відкрила глибокі свої чорні очі
Ожила в мить зразу тривога моя.
Голос темряви кличе рішуче
Без краплі вагань лиш вперед прямувати
Вже сонця не видно. Воно стало колючим.
Вразлива душа не може ні слова сказати.
За сірим замком вже замкнулась,
Не мала бажання ділитись думками
З долею серце її очима зустрілось
З-за плечей було сказане слово тремтячими вустами
Оглянувшись спокійно навколо себе,
Минуле залишилось таким сАмим
Єдиною надією її – було небо
Ступала в майбутнє пліч-о-пліч з коханим.