З останнім подихом зими
Залишу хмарні дні серед морозів,
Щоб з першим відблиском гармонії весни
Стояла невимовна радість на моїм порозі.
Відкину важку руку темної зими,
Що пазурями розривала душу
Навіяла неспокій й настрої грози,
Та це вже не важливо, бо далі йти я мушу.
Поринувши в глибокі літні згадки,
Переді мною - світ не схожий на такий,
Що був колись, та зараз – це тільки закладки
У книзі, що відкрилась на сторінці мрій.
