Ти кажеш - напиши вірша.
А знаєш, вже не вмію...
Адже моя душа черства:
Вже не люблю й не вірю.
Була, як вишня у цвіту,
Та вітер ураганний
Рвав, бив, гнув талію тонку,
Залишив голі рани.
Пооббивать хотів ввесь цвіт,
Та я в гіллі сховала;
Він полетів, а я в весні
Своїх діток плекала.
Я листячком їх огорну,
Щоб птах який не клюнув,
Під сонечком заколишу
І ще міцнішой стану.
