Будували хату навесні лелеки,
Вмощували вправно знайдене гілля,
З музикою сонця із країв далеких
Матінки-природи - диво-скрипаля.
Діточок лелеки пестили в гніздечку,
Милувались даллю і теплом землі,
Під високим небом на села краєчку
Посміхались долі степу кораблі.
Пам"ятають місце, де були малими,
Де розкрили очі й підняли крило,
Вже свої зростають, вже летять за ними,
А колишнє пір"я світом рознесло...
Найміцніша сила кожне покоління
Змусить повернутись крізь роки буття
В прадідову землю, де батьків коріння,
Де початок брали молоді життя...
ОСАННІМ ЧАСОМ ЗВУЧАТЬ СХОЖІ МОТИВИ У БАГАТЬОХ ТВОРАХ РІЗНИХ АВТОРІВ, І ЦЕ НЕ ДИВНО - СКОРО ПОМИНАЛЬНІ ДНІ..
РІЗНІ ДОЛІ У ЛЮДЕЙ, АЛЕ Є ДЛЯ ВСІХ ЄДИНЕ - БАТЬКИ, СІМ‘Я, РОДИНА, БАТЬКІВСТКА ХАТА І БАТЬКІВШИНА!
Невгамовний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00