З села
З тобою говорили ми недавно,
Хтось підійшов, а ти йому: пожди,
Хвилинку зачекай, як маєш зайву,
З села ось жіночка приїхала сюди.
З села… Це як ім’я моє, адреса,
Це все: професія, посада і звання,
А ще звучить воно у нас, як нижча раса,
Відсталий клас і місту не рівня.
Сховала руки я свої за сумку
І туфлі немодельні під столом,
Лишилася одна єдина думка:
Скоріш додому би в село!
Там в мене вишні гілочками в вікнах,
Там цвітом, зелом світ увесь пропах,
Поки я тут, там соняхи розквітли,
Ой, ластів’ятка б не попадали з гнізда!
Мої десь діти прямо під городом
Руками ловлять рибку в осоці,
А кіт краде. В ставку на мілководді
Ще й дичини якоїсь табунці.
Така у нас ідилія щоденно
І вічний труд без вихідних і свят,
Але одне я знаю достеменно:
Я не заміню, хоч давай даремно,
Цей світ за твій сухий асфальт.
У цьому світі все відносно і міливо-хтось є "над тобою",і хтось-"під тобою",головне завжди залишатися людиною,бо завтра все може змінитися.Вірш чудовий.
Журавська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це значить - вип'єм за село? Ура! А якщо серйозно, то довго і боляче цей вірш виношувався...
