Я розірвала свою душу,
розвіяла її в вітрах.
І зараз я іти вже мушу,
але мене долає страх.
Мій біль росте, такий могутній,
і рве з середини мене.
Не бачу я своє майбутнє,
бо майбуття моє сумне.
І знов сльоза тече нестримна,
я більше плачу, ніж живу.
В моїй душі так сумно й зимно.
Чи ще колись я оживу?
Чому я знову з суму плачу?
Чому не радісно мені?
Невже колись іще побачу
оті мої щасливі дні?
А у житті я одиначка
І я одна на самоті.
І лише дощ зі мною плаче -
єдиний друг мій у житті.
Нехай душа залишить тіло
і полетить до неба в рай.
В моїй душі все відболіло.
Мій дощ, мій вірний друг - прощай!
В житті я дуже мало хочу,
але, щоб це завжди було:
яскравий місяць серед ночі
і сонце, що дає тепло.
Знайти собі таку людину,
щоб з нею грілася душа.
І мрію ту здійснить єдину,
що буде музою в віршах.
А поки я цього не маю,
я розчиняюсь у дощі.
Знов душу свою розриваю,
а потім зцілюю вночі...
Я мав там поставити крапку а поставив знаки питання((( от неуважний-). надіюсь дутися не будеш?-)Дякую що можна як запишу кину і обовязково підпишу чий цей вірш-))). Через 5 днів кину тобі)
Joey відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мені дуже приємно, що мої вірші подобаються читачам)) А дутися на тебе мені нема чого))) Ще раз спасибі
Привіт. Дуже сподобалось, можна спробувати записати? авторські права твої?
Пліс?-)
Joey відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Привіт) Я рада, що вірш сподобався Авторсько права мої. Я була б дуже рада, якщо б вдалося його записати)) І якщо Ви зможете це зробити, можете показати потім результат))