Бо якщо божеволіти — краще на самоті.
Розпізнавши в нових надіях старі симптоми,
Зав'язати себе у вузол твоєї втоми
І чекати меча, давши змогу тобі піти.
Бо якщо зупинятися — краще вже наприкінці,
У кишенях душі зайвий дріб'язок дражнить розрадою,
От би тільки не стати для тебе страшною менадою -
Невтолима жага по собі залишає мерців.
... але я не наважусь, не зможу і вже не звикну.
Загублю у тобі монету, не взявши згоди,
Повертатимусь знову й знову, неначе злодій.
Бо ж якщо вже любити... то мабуть-таки довіку.
Виважено кожну фразу Ціннісно і багатогранно.
Особливо мені до душі: Загублю у тобі монету, не взявши згоди,
Повертатимусь знову й знову, неначе злодій.
ух, як же тут багато всього сказано... я намагалася скласти загальну картинку. Знаєш, може це занадто гучно сказано, але мені здається, що саме так простий людський страх втратити перетворюється на щось життєдайне... сподобалося.
Ольга Кричинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ціннісно і багатогранно.
