Діти, з попрасованими сорочками,
та білими бантами, бігають
щодесять хвилин містом.
Купаються в фонтанах,
заправляють свою молодість,
алкоголем та ще декількома кроками
дорослості. Діти, на обличчях яких усмішка,
в душі - невизначеність, а в очах -
максималізм.
Посміхаються, хлюпають в обличчя водою,
фотографуються біля вокзалу та ратуші,
біля зацвілих вишень та на трухлявих
лавочках старого міста.
А місто? Що місто. Воно тисячами
бачило їх, сотні років. Воно
невгамовно вистукує бруківкою по
покришках машин, воно дихає, своєю,
енергією. Воно затихає з
настанням ночі. Тільки дощ, у тиху пору,
повільно, руйнує його.
Міста і школярі, ось що головне на цій території,
зіткнення молодості та старості,
саме те, що будує нові колії
та заправляє всі
аварії.
26.05.2012
