Ти пам ятаэш як ми познайомились?
Тоді колись давно давно...
В одному з тих автобусів
Де розмальоване вікно
А взагалі брудне воно.
Й автобус той мабть старший ніж я
Й шофер в якого діти і сім я.
І ти ще фразу тоді ляпнув
- хоч ми не знайомі ти будеш моя.
Пройшло уже багато часу
Життя змінило рясу
Але розставило все на місця
Ти десь далеко я ж ще далі...
У тебе гастролі і медалі
У мене інститут і купа книг
Але я зараз не про них.
Я чомусь згадала той старий автобус
І фруктовий мус
О третій ночі
І такі до болю рідні очі...
І той дах по вулиці Ахматової
І наші старі фото і вірші мої, і зустрічі близько десятої
...Але то все в минулому.
Пройшло багато часу і я уже не зовсім я
Й тим більш давно вже не твоя!
Хоч їду тим ж маршрутом
Але є рани які не перетягнеш джгутом,
Є зустрічі які повинні були бути,
Є ті кого давно пора забути.
У мене ж залишається брудне автобусне вікно.
Улюблений блокнот і ручка в сумці
І твій годинник на руці
І посмішка що на лиці...
І знаєш Я мабуть щаслива
Знаєш я мабуть жива
Ти ж завжди казав що я як злива
І такої більше не бува
І я сьогодні дякую тобі за ці слова.
Без тебе я мабуть б іншою була
