Молитва, моя, до Бога (про щастя і блаженство висловлених почутів і думок)
Боже, о Боже... Як це було важко, важко відчувати що ти переповнений думками, і страху поділитися своїми правдивими відчуттями, визнати їх вголос. О Боже, це благословення для мене, справжнє благословення, ця можливість висловлювати свої почуття, для мене це зміст життя, для мене висловити своє справжнє почуття наче ковток радості у океанській пустелі бездумності. Нехай буде благословенний той день, коли придумали молитву до Бога, коли я розказав те що відчуваю, розказав весь свій страх, кожну свою думку розказав, мене це піднесло на хвилі щастя. О, щастя, блаженство висловлювати, показувати свої справжні почуття, навіть якщо думаю, що ніхто не чує. Всеодно їх чує Він (Господь Бог), а коли вони зливаються з сферою букв, вони черпають силу з моїх уст, і я можу промовити, можу сказати найбільший свій страх, найпалкіше своє бажання. О, Боже, що може бути прекрасніше за це. Ти, Господи можеш бути прекраснішим, бо ти є тим всім, що створив цю красу. Нехай буде благословенне імя твоє навіки віків амінь. Дякую, о Всемогутній Боже, за цей дар, висловлювати почуття. Це є один з найчудовіших дарів, які я коли небудь відчував, ці слова ідуть від серція, тому для мене вони такі коштовні, як і саме слово душа, бо це серце, бо це Бог! Амінь
26.12.11.
Для мене це життя, висловлення справжніх почуттів!
Гарна подяка 
