Голуби повзуть,
механізми кришаться,
скотчем переклеїв,
сидиш і щиро тішишся.
І день за днем тріщить підлога,
вирує тиша в залі.
Чи це обман?..
Чи це облога?..
…це радіо хрипить
без жодної моралі.
Сьогодні, вчора, завтра -
- я бачу однакове:
як стіни кришаться від болю,
і як ховаються безликі сови;
буденні сни за вітром вслід літають,
і в місті плин системи;
На очах останні квіти в’януть,
а в когось там
вже зникли вени.
