Що різнить генія й безумця?.. Лише вчинки можуть відрізняти один від одного, чи думки...
"Вступ...хоча ні, занадто сіро... початок?
Коли починається наше життя? З перших хвилин зародження , першого ковтку повітря чи першої думки? Ні, Еншейн не був людиною - він був пророком ядерного диявола!
А Каїн? Хіба може грішник так любити Бога, що здатен вбити , нарушити заповідь Творця?", - думки не дають побачити Орфея, наче бояться його співу.
Сьогодні великий день - адже завтра ми будемо кричати на весь світ про наші відкриття, і наші гріхи сприйматимуть як істину. Лише наші внуки зрозуміють правду, та буде запізно...
Занавіс відкрито, репортери один поперед одного лізуть, немов таргани чи сарана ... Чи так би ми боялися атома, якби не ті журналюги, що самі вибирають де ставити кому в " стратити неможливо пробачити " ? Вони в наш час пастухи стадів людей, які, як і повинно стадо, покірно слухаються, ненавидять і обожнюють тих, кого ненавидить і обожнює головний редактор...
Люди в очікуванні, вони готові зараз і відразу нас оспівувати, за командою когось...
Сьогодні ми включимо пристрій, і все стане на свої місця - вівці стануть вівцями, а вовки вже не боятимуться пастухів, бо сьогодні ми відберемо їхню зброю - нашу волю і свободу, наші душі...
Демон минулого...
Звичайна школа. Та незвичайні діти. Хоча ні, не так. Діти звичайні - дві руки, дві ноги. Незвично інше - вони не мали інтересу до життя, на душі, якщо вона в них ще залишилась, повна апатія. І так вчителі, і діти , і їх батьки, і всі хто потрапляв в цю школу втрачали іскорку, що їм приніс Прометей з Олімпу.
Це було важко не помітити, тож швидко про це дізнався і я.
Ви знаєте що таке дисперсія світла? Це здатність сонячного промінчика перетворюватись на веселку. Ви цього не знали, але все-рівно насолоджувались цим маленьким чудом, що виринало із зливи.
Але раптом...Все зникло... І я вже в печері, що не має виходу?
Мить
Чи дійсно я це зміг розгадати?
школа. з цієї сірої будівлі все починалося - як виявилось, будинок випромінював якісь хвилі, що робило всіх лише тваринами, недолюдьками, наче й не божевільними і божевільними водночас...
Втрачати волю...
Геній чи безумець??
Що ви зробите, якщо вам запропонують ідеальне життя? Чи ні, не так... Що ви виберете - коротке, але яскраве і насичене подіями життя чи постійно нудне передбачуване безсмерття?..
Годинник почав відлік.Через хвилину всі житимуть в "ідеальному світі без конфліктів"...
Все почалось в минулому... Коли я відгадав як відновити ідилію Едемського саду, знову повернути рай на земля...
Чи пекло..?
Людина, скуштувавши заборонений плід, отримала волю думок... І цим ми отримали душу...
Що є сама душа? Це вибір між Богом і дияволом, між Добром і злом, і це є вічність...
Але вибір кожен робить по-різному, і цей крок може бути в будь-яку із сторін, як до світла, так і до тіні... А в Едемі ми лиш тупцювались на місці, сліпо виконуючи вказівки Бога, але не маючи душі...
Але сьогодні я це зміню... Якщо зроблю цей крок у безодню... Якщо позбавлю людей вибору...Тоді зникунуть війни, голод, конфлікти, всі будуть жити в мирі і злагоді,...
Але всі стануть машинами... Я заберу це право вибору... Я заберу душі...
Час спливає... Вже запізно сумніватись... 5, 4, 3, 2, 1....
кінець... чи ні... вибір лише мій...
ID:
349341
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.07.2012 12:42:46
© дата внесення змiн: 10.07.2012 12:42:46
автор: Vladislav
Вкажіть причину вашої скарги
|
