З чого все почалось? Навіть не знаю. Мабуть все почалось в той момент, коли бажання жити назавжди покинуло мене. Воно зробило моє серце кам’яним. Воно зробило мою душу пустою. Саме в цей момент в моєму житті, такому нещасному житті, з’явився Ти. Ти з’явився, неначе, відчув, що потрібен саме мені. Ти був, неначе, сонце, в моєму темному житті. Такий же світлий і радісний. Ти випромінював тепло. В якийсь момент я боролась. Боролась проти Тебе, проти цілого світу. Боролась не за життя, проти нього.
Ти знаєш, коли протягом всього твого свідомого життя, в тебе нічого не виходить, мрії не збуваються, а навпаки, розбиваються, неначе, скло, підтримки немає, є лише жорстка критика, і люди жорстокі, неначе дикі тварини, відчуваєш себе загнаною в клітку з тиграми…. Саме в той момент жага до життя зникає, з’являється неймовірне бажання зникнути. Втекти від цієї несправедливості.
Пам’ятаю, Ти назвав це слабкістю. Ти назвав мене слабкою. Та саме тоді Ти пообіцяв, що допоможеш мені. Зробиш мене сильнішою. Навчиш сміятись. Так. До зустрічі з Тобою я не вміла сміятись. Сміятись по-справжньому, без фальші. До зустрічі з Тобою я не знала, наскільки сильно можна любити. Любити життя. Любити світ. Любити Тебе.
Ти навчив мене не боятись. Навчив довіряти. Мріяти. В мене знову з’явились мрії. Маленькі, проте вони були і вони означали, що я жива.
Я завжди запитувала Тебе, навіщо Ти зі мною ? Навіщо допомагаєш? Ти лиш усміхався і казав, що Ти мій Янгол-Охоронець і Твоя основна справа охороняти мене. І я вірила Тобі. Як можна не повірити в Твій ніжний голос і щирі очі, які і без слів говорили, що так воно і є.
Закриваю очі. І я бачу Тебе. Тебе в нашу першу зустріч. Це була весна, та на вулиці було досить холодно. Я сиділа одна на лавочці в парку. Люди проходили повз мене, та я їх не помічала. Я була в своєму світі. Маленькому і такому самотньому, він був оточений лише музикою, яка лунала в навушниках з мого плеєра. В той час лише музика була моїм другом. Моїм єдиним і вірним другом. Ти підійшов до мене. Ти знаєш, я досі не знаю, чому саме до мене, та й запитати нема в кого. Адже Ти пішов, так само раптово, як і прийшов. Куди Ти пішов? Мабуть мені не судилось цього знати. Але я продовжую розмовляти з Тобою. В думках. В снах. Навіть в голос, я розповідаю все вітру, в мене таке відчуття, що він принесе Тобі всі мої слова. Ти зробив мене мрійницею. Примусив повірити в чудеса. Так. Кожен день став для мене чудом. Ти навчив мене, що не варто відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні. Кожен день потрібно проживати з користю. Неначе це останній день мого життя.
Ти був зі мною доки в моїх очах, не з’явився вогник життя. Ти тоді ще сміявся, казав, що не бачив ніколи таких зелених очей. Завжди говорив, що вони прекрасні. Сум і біль їм не пасує. Проте їм личить блиск радості. Куди ти зник? Ти пішов. Пішов не почувши: «Дякую». Не дізнавшись, що я люблю тебе. А можливо я набридла тобі? Ні. Я не вірю в це. Поганим думкам не місце в моєму житті. Ти завжди казав, що погані думки тільки притягують негатив в наше життя. Та я так хочу знати де ти? Чи все з тобою добре?
Ця, вся, наша історія нагадує фільм «Солодкий листопад». Я – герой Кіану Рівза, а Ти – Шерліз Терон. Та я знаю чим там історія закінчилась. Я не хочу в це вірити. Відганяю будь-які погані думки, а вони неначе навіжені продовжують линути до мене. Що мені робити? Підкажи! Ти казав, здійснювати свої мрії. А якщо вони вже всі здійснились? Знаходити нові мрії? Та жити одними мріями неможливо, ти цього не знав? Мені потрібне щось справжнє. А, можливо, це справжнє - Ти? Можливо мені потрібно поставити за мету знайти Тебе? А потім що? Я заплуталась. Мені потрібен Ти. Тільки заради Тебе я продовжую жити. Жити і вірити в те, що колись ми зустрінемось. А поки, я пишу ці листи. Листи в яких розповідаю про своє життя. І в кожному прошу, щоб Ти повернувся. Мабуть на пошті працівникам, набридли мої листи «без адреси одержувача». Та я продовжую їх надсилати з надією, що колись Ти все-таки отримаєш хоча б один. Отримаєш і прийдеш в той парк, в якому ми колись познайомились. Я чекаю Тебе. Завжди буду чекати.
23.07.2012р.
ID:
352510
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.07.2012 23:09:42
© дата внесення змiн: 23.07.2012 23:09:42
автор: sweet_lana
Вкажіть причину вашої скарги
|