Примарою літати серед неба
Бажання, мрія, чи пророчий дар?
Мені чомусь уже не треба
Нічого з того через що тоді страждав.
Політ підносить десь далеко в небо,
Він підійме ще далі вдаль.
Й чим далі, то все більш мені не треба,
Лечу в той світ я, не нажаль.
Нарешті, з поспіхом туди,
Де є навіки спокій й тиша,
Де не живе ні біль, ні ти.
Заради цього плин буття облишу.
Й нема сердешних обіцянок,
Ні вічності твоїх благань…
Безглуздих вчинків тих спонтанних,
Коли дослухавсь до вмовлянь.
Й байдуже вже на ті слова,
На ту сім*ю, яку ти змалювала.
Так справжньо й гарно…
Що то за слова…
В такі й нечиста сила б ввірувала.
Я залишу це все, кохана мила,
Тобі, кудись, в скриню, на згадку.
Й через роки, колись, можливо,
Назвеш моїм ім’ям своє малятко.
27.07.12
