Біжить стежка змійкою , в манівці ,
Там живе матусенька десь в кінці .
За селом хатинонька у брилі ,
А у ньому буслики у горі .
Давно запримітили і з корми ,
Відчиняють брамоньку з ворітьми .
Наробили галасу здійнялись ,
Як у казці лебеді обнялись .
Зустрічають радісно і з доріг ,
Бурлака запрошують на поріг .
Зашарілись ходжені спориші ,
Ой як тепло й радісно на душі .
Ступив ніжно й впевнено за поріг ,
У спориш закоханий на миріг .
Розцвіли розрадою ген мальви ,
Туляться в віконечко тай грудьми .
На тИну заплетенім із лози ,
Паничі породжені із роси ,
Обняли малесеньке кошеня ,
І цілують в оченьки бісеня .
Із ставка повіяло холодком ,
До травиці й дерева ой ладком .
Перевеслом в’язаним на руці ,
Вітер заколисує пшениці .
Призьба розмальована – неба край ,
Веселками стелена – водограй .
Залетіла горличка у вікно ,
Сіла спочиватоньки в полотно .
На ліжках у кружевах подушки ,
Дикотравям мощені доріжки .
В чорнобривцях півники як малі ,
В скатертині тішаться на столі .
На килИмах лебеді ось злетять ,
В світлячках фіраночки миготять .
Над ослоном вазонька з бірюзи ,
В ній на денці сонечко із сльози .
Обізвались скрипкою в ній клени .
Я торкнувся звичкою до струни .
Навкруг тихо й затишно ой розмай .
Бо в Господі маминій – завжди Рай !!!
По-народному просто і глибоко, зворушливо, якось навіть звичаєво. Правильно, виважено,читаєтся не вимушено, а доступно. Саме такою має бути справжня народна поезія! Дякую! Олег
Чарівно-мальовничо так!
Ніби знову побувала на своїй Волині,
В краю, де мамимі очі небо прихилили.
Де заплутались в житах волошки сині,
Де оті стежки, що босоніж їх сходили.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чарівно-мальовничо так! 
