мої гнізда зіткані з тиші і спокою,спогадів,сполохів, клопотів,
переплетених мрій, теплих снів, вже забутих страхів...
ранкових туманів, літніх днів, осінніх надій і набридлих дощів...
мої гнізда вимощені ніжностю, вірністю, млосністю і бажаннями,
одинокою пір'їною з крила Ангела, яку вчора він тут залишив
як сувенір... чи забув чи згубив, як летів і прощавсь...
мої гнізда тепер звиті з суму і втрат, сподівань і нещасть...
обіцянок колись повернутись...не забути... пам'ятати довіку...
писати листи... непрочитаних есемесок, забутих телефонних номерів...
в моїх гніздах гніздяться ранки і надії на Втрачений Рай..
ночують запізнілі подорожні, які збились зі шляху
заблукавши у нетрях моїх сумнівів та вагань
і забувши недавній одчай... п'ють каву з вершками чи несолоджений чай ...
...в моїх гніздах просторо і затишно,
як в долонях у мами, у яких я колись
засинав ще безкрилим беззахисним
пташеням...
