Ти випиваєш склянку віскі, коли я можу випити цілу пляшку. І це тебе вже давно не дивує.
Ти не ставиш мені дурних запитань. Ти просто мовчиш, і мені це подобається.
Ти не вважаєш мене алкоголіком, а я не страждаю алкогольною залежністю.
Ти поставив мені діагноз "хронічна депресія", а я прописала собі ліки - спиртне.
Ти завжди поряд, а я далеко думками.
Ти не буваєш зі мною тоді, коли мені добре. Ти далеко. Я купаюсь у радощах, а ти, наодинці захлинаєшся болем.
Ти поруч, коли мені погано. І знову, я розділяю свій біль на двох.
Ти знаєш, що я кажу "не пам'ятаю", коли не хочу заглиблюватись у спогади.
Ти знаєш, що я не люблю, тому ділиш свою любов на двох.
Ти риєшся у моїх мізках, коли навіть я не усвідомлюю, що там відбувається.
Ти шукаєш світлі моменти у кожній хвилині, а я їх фотографую.
Ти не бачиш мене, ти дивишся зі мною.
Ти не чуєш мене, ти мене відчуваєш.
Ти не повторюєш моїх кроків, ти їх вивчаєш.
Ти будуєш райдугу, а я рию собі яму.
Ти шукаєш сенс у житті, а я його не бачу.
Ти живеш, а я продовжую існувати.
Я ненавиджу себе, а ти продовжуєш любити.
Ти яскраво виражена протилежність.
Ти - моя тінь. Але робиш те, чого не можу я.
25/04/11