«Де ти провалля?..» Давно так шукає,
Напевно, безумство… Чи втрачені сни?
Від ночі до ночі неспокій лякає,
Блукає відлуння із горе-весни
Де ти, безумство? Не там порятунок,
Що може закрити холодні вітри
Дороги підняли для світла ґатунок,
З командою долі: «Безмежність зітри!»
Де ти, надія?.. Коли так потрібна.
Здолати, зморити пітьму без боїв
Але до провалля стаєш ти подібна,
Сльозами стікаєш, щоб холод згорів
Даремно й питати… Ховатись всі вміють,
Але не спокійно. Лишаються дні
Вони до останнього сонцем не тліють,
Напевно, безумство. У білому сні…